ПУБЛІЧНІ ЛІЦЕНЗІЇ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: ЮРИДИЧНА СУТНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ОНЛАЙН-СЕРЕДОВИЩІ

Швидкий розвиток інтернету та цифрових технологій суттєво змінив процес створення та розповсюдження інтелектуальної власності. Це викликало необхідність всебічного дослідження моделей публічного ліцензування, які забезпечують законний доступ до інтелектуальних творів в онлайн-просторі. У цій статті розглядається зростаюча важливість альтернативних ліцензійних систем, що ефективно поєднують авторські права з публічним доступом у цифрову епоху. Мета цієї статті – провести аналіз юридичної сутності та практичного застосування публічних ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності в мережі Інтернет, зосереджуючи увагу на їхній ефективності в різних правових системах та їхній ролі у сприянні інноваціям і поширенню знань. Основними завданнями дослідження є аналіз нормативних актів, які регламентують публічні ліцензії, виявлення юридичних складнощів при їх впровадженні, виокремлення різних зразків публічних ліцензій та їх розвиток в Україні (зокрема Creative Commons, GNU GPL та інші), а також надання рекомендацій щодо гармонізації практики публічного ліцензування з чинним законодавством про інтелектуальну власність. У процесі дослідження застосовуються як загальні наукові, так і правові методи. До загальнонаукових належать методи аналізу та синтезу, індукції й дедукції, а також системно-структурний підхід. Серед спеціальних юридичних методів використовуються формально-юридичний аналіз, компаративне правове дослідження різних юрисдикцій, історико-правовий метод для вивчення змін у моделях ліцензування, а також юридичне моделювання для розробки рекомендацій. Методологія також включає емпіричний аналіз ліцензійної практики в Україні. Варто зазначити про те, що дослідження виявило відмінності у юридичному визнанні та забезпеченні виконання публічних ліцензій в Україні, виокремлюючи основні проблеми їх реалізації та підкреслюючи зростаюче значення цих ліцензій для полегшення доступу до результатів інтелектуальної власності. Висновки дослідження акцентують на необхідності більшої юридичної визначеності щодо чинності та можливості виконання державних ліцензій у різних правових системах. Крім того, результати показують, що системи публічного ліцензування значно знижують транзакційні витрати як для творців, так і для користувачів, сприяють інноваціям, доповнюючи традиційні механізми захисту інтелектуальної власності. Це дослідження збагачує науковий дискурс, пропонуючи всебічний аналіз публічного ліцензування в цифровому середовищі. Воно відкриває нові перспективи на взаємодію традиційних рамок інтелектуальної власності та сучасних ліцензійних моделей. Результати дослідження містять практичні рекомендації для юристів, політиків та творців контенту, які працюють в умовах ліцензування інтелектуальної власності в епоху цифрових технологій.

Hali tarjima qilinmagan