Методологія досліджень гормонально-мікробних взаємодій

Метою роботи було систематизувати та критично оцінити сучасні методологічні підходи до дослідження гормонально-мікробних взаємодій, проаналізувати еволюцію експериментальних моделей, визначити їхні можливості та обмеження, а також узагальнити сучасні підходи до інтеграції багаторівневих omics-технологій у мікробній ендокринології. Проведено аналітичний огляд сучасної наукової літератури, присвяченої дослідженню взаємодії гормонів із мікроорганізмами та ролі мікробіоти у нейроендокринній регуляції організму хазяїна. Проаналізовано експериментальні моделі in vitro та in vivo, клітинні системи, гнотобіотичні та germ-free моделі, молекулярно-біологічні методи, технології аналізу експресії генів, дослідження систем quorum sensing, а також сучасні omics-підходи, включаючи метагеноміку, метатранскриптоміку, метаболоміку та інтеграцію мультиомних даних. Встановлено, що сучасна методологія дослідження гормонально-мікробних взаємодій базується на поєднанні кількох взаємодоповнювальних експериментальних підходів. Культуральні дослідження in vitro забезпечують оцінку прямих ефектів гормонів на мікроорганізми, тоді як моделі in vivo дозволяють аналізувати інтегровану взаємодію між гормональною системою, мікробіотою та організмом хазяїна. Показано, що використання клітинних моделей, транскриптомних методів, дослідження систем quorum sensing і високопродуктивних omics-технологій суттєво розширює можливості аналізу молекулярних механізмів гормональної регуляції мікробних спільнот. Визначено основні переваги, обмеження та перспективи застосування сучасних методологічних підходів.

Hali tarjima qilinmagan